У Кембриджі тепер є вулиця Шевченка

16 жовтня 20013 року  у Кембриджському університеті урочисто відкрили вулицю Тараса Шевченка. Офіційне визнання українського поета в Лондоні відбулося напередодні «Днів України у Великобританії», Іменна вулиця – не перша спроба відзначити українського поета в Кембриджі. З 2008 року його поезію в університеті вивчають в оригіналі (українською мовою) студенти програми україністики. З 2011 року репродукції його картин прикрашають стіни факультету середньовічних і сучасних мов. На офіційному сайті установи написано: «Тарас Шевченко – один із найбільш безкомпромісних і унікальних «голосів» у сучасній європейській культурі, і цей голос стає все більш почутим і впізнаваним у Великобританії».

Коли б не Він, то й люди б нас не знали, коли б не Він, про нас не чув би світ

Уявити себе без Шевченка — все одно, що без неба над головою. Він — вершинна парость родового дерева нашої нації, виразник і хранитель народного духу. Навіть плоть його вознесена на вершину. Іншої такої могили на Україні нема, нема такої могили на всій планеті. Вона — немов козацька вежа, де при наближенні небезпеки запалювали сторожовий вогонь. Вогонь на сторожовій вежі Шевченка не згасає ніколи. Той вогонь — його іменний Глагол. Коли ми необачно віддалялися від нього — більмами бралися наші очі, полуда заступала шлях. Отоді мали те, що мали. Шевченко універсальний. Кажемо: Тарас— і чи є такий українець, який би не знав, про кого йдеться. Росіянин не назве Пушкіна Олександром, англієць Шекспіра — Вільямом, німець не нарече імені Гете чи Шіллера, француз — Гюго. Там інший вимір, там — відчуття дистанції.

Шевченко для свідомості українців — не просто література. Він — наш всесвіт. Явище Шевченка — виправдання України перед людством, підтвердження нашої національної повноцінності. Слово, яке не спів­відноситься з його Словом,— нічого не варте. До Шевченка треба доростати всім життям".

 Кожний, хто глибоко вивчає творчість великого сина України, неминуче переконується, що має вона світове значення. Ось кілька висловлювань з цього приводу: "Завдяки Шевченкові скарби української душі повною річкою влилися в загальний потік людської культури" (Луначарський); "Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі" (Курелла, Німеччина); "Його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону над віками" (Камілар, Румунія); "Поки б'ються серця людей, звучатиме і го­лос Шевченка" (Хікмет, Туреччина); "Він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу. Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника в світовій літературі" (Якубець, Польща).

Яке місце займає вірш "Заповіт в світовій літературі?

«Заповіт» («Як умру то поховайте») — програмний вірш у формі послання-„заповіту“ Тараса Шевченка, написаний 25 грудня 1845 року в Переяславі.

Вірш є своєрідним гімном визвольної боротьби українського народу, мав і має великий вплив на українську культуру, зокрема, був покладений в основу музичних творів низки композиторів, активно використовується в культурному житті, перекладений понад 150 мовами народів світу