Уявити себе без Шевченка — все одно, що без неба над
головою. Він — вершинна парость родового дерева нашої нації, виразник і
хранитель народного духу. Навіть плоть його вознесена на вершину. Іншої такої
могили на Україні нема, нема такої могили на всій планеті. Вона — немов
козацька вежа, де при наближенні небезпеки запалювали сторожовий вогонь. Вогонь
на сторожовій вежі Шевченка не згасає ніколи. Той вогонь — його іменний Глагол.
Коли ми необачно віддалялися від нього — більмами бралися наші очі, полуда
заступала шлях. Отоді мали те, що мали. Шевченко універсальний. Кажемо: Тарас—
і чи є такий українець, який би не знав, про кого йдеться. Росіянин не назве
Пушкіна Олександром, англієць Шекспіра — Вільямом, німець не нарече імені Гете
чи Шіллера, француз — Гюго. Там інший вимір, там — відчуття дистанції.
Шевченко для свідомості українців — не просто література. Він — наш всесвіт. Явище Шевченка — виправдання України перед людством, підтвердження нашої національної повноцінності. Слово, яке не співвідноситься з його Словом,— нічого не варте. До Шевченка треба доростати всім життям".
Шевченко для свідомості українців — не просто література. Він — наш всесвіт. Явище Шевченка — виправдання України перед людством, підтвердження нашої національної повноцінності. Слово, яке не співвідноситься з його Словом,— нічого не варте. До Шевченка треба доростати всім життям".
Комментариев нет:
Отправить комментарий